СМИЧКО́ВИЙ, а, е.
1. Стос. до смичка (див. смичо́к1). В малому містечку розливалися смичкові тони скрипки з акомпанементом фортепіано (Кобр., Вибр., 1954, 207).
2. На якому грають смичком (про струнні інструменти). Карпатська деревина незамінна при виготовленні смичкових і щипкових інструментів (Рад. Укр., 5.I 1964, 1); // у знач. ім. смичко́ві, вих, мн. Музичні інструменти, на яких грають смичком. Струнні інструменти України залежно від манери гри на них класифікуються на щипкові (гуслі, кобза, бандура, торбан).. та смичкові (гудок і скрипкова сім’я) (Знання.., 7, 1971, 21); // Признач. для виконання на таких інструментах. З першого погляду вражає незвичайне для нас явище — з’єднання в одному квартеті духової і смичкової груп (Укр. муз. спадщ., 1940, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 406.