СМОЛОКУ́РНЯ, і, ж. Приміщення для смолокуріння. Біля насипу, недалеко від смолокурні, відділилася висока незграбна тінь (Стельмах, І, 1962, 74); Кладову попелу виявлено саме на тому місці, де в давнину стояла смолокурня (Рад. Укр., 4.II 1964, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 416.