СМОЛЯНИ́СТИЙ, а, е.
1. Який віддає смолою (про запах). Смолянистий запах; // Зробл. із смоли. Дві руки, наче промені білі, Осявали смагляве лице, Дві косички лилися й леліли, Як важке смолянисте кільце (Мал., Звенигора, 1959, 214).
2. Який містить у собі смолу. Здобув [Микола] і суху смолянисту дошку. Заходився невеличке, іграшкове вікно майструвати (Збан., Курил. о-ви, 1963, 204).
3. Дуже чорний і блискучий (про волосся). Ніна доторкнулась рукою до високого чола Платона.. Ніжно пальцями перебирала смолянисте волосся (Цюпа, Грози.., 1961, 113).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 416.