СМУ́ЖКА, и, ж. Зменш.-пестл. до сму́га 1, 2, 4. Сонце лягає на далекі плавні, на зубчасту синювату смужку лісу (Ткач, Арена, 1960, 68); Між виритим каналом і річкою лишилась тільки невеличка смужка землі (Донч., Пісня.., 1947, 60); Закурив [Гошка], ..виштовхнув крізь широкі ніздрі дві смужки диму, .. сів на колодязний зруб (Тют., Вир, 1964, 426); В нього план новобудови, Там є смужка синя — То в Криму вода Дніпрова По каналу плине (Бойко, З Дон. краю, 1952, 72); Пояс був зроблений із смужок цупкої матерії (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 164); * Образно. По обличчю дівчининому пробігала інколи смужка не то досади, не то таємного задоволення від парубкового залицяння (Коцюб., І, 1955, 234).
У (в) сму́жку — у вигляді паралельних ліній (про малюнок, візерунок і т. ін.). Петро Семенович був одягнений у літній просторий в смужку костюм (Збан., Таємниця.., 1971, 405); За порогом.. стояв джентльмен у гарно випрасуваних чорних брюках у сіру смужку (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 549).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 419.