СМІТИ́НА, и, ж. Частинка сміття. * Образно. Понюхала [Екбаль-ганем] білила і вернула перекупці, коротко мовивши: «Не треба». — І певне, що не треба! — несподівано палко підхопила перекупка,— пробач смітині з-під твого порога! Я ж і сама бачу, що ти й так біліша від лілеї (Л. Укр., III, 1952, 714).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 408.