СМІХОВИ́ННИЙ, а, е.
1. Сповнений сміхом, жартами, гумором. Юрко співав з товаришами сміховинну пісню; співаючи, стукали вони в лад кулаками по столу (П. Куліш, Вибр., 1969, 302); Згадали жінки Савчину пісню, і його веселі приказки, і оте: «доброго здоров’я, п’ючи», і його сміховинні побажання (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 101).
2. Який не можна сприймати серйозно. Варто з’ясувати Евеліні те прикре і сміховинне непорозуміння з Мариною: невже вона могла запідозрити якусь інтимність? (Рибак, Помилка.., 1956, 161); // Який може викликати сміх, справляє смішне враження. Сміховинними здаються .. дореволюційні тиражі книг і газет (Веч. Київ, 29.II 1964, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 410.