СМІХОТВО́Р, а, ч., заст. Те саме, що сміхотво́рець. У нашім славнім царстві, Де стоять гречані гори — Уродились сміхотвори (Гл., Вибр., 1951, 213); [Пріська (до Данила):] Ой, пропаду з реготу! Ти такий сміхотвор!.. (Кроп., І, 1958, 529); Сміхотвор мусить бути одягненим вуличним комедіантом (Збірник про Кроп., 1955, 374).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 411.