СМІХОТВО́РНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що сміхови́нний. Потім співали, хто що вмів. Були тут і.. польські пісеньки, навіть і наші туди ж між гурт попали, тільки.. сміхотворні й сороміцькі (Н.-Лев., І, 1956, 181); Виявилось, що на кожного з тих, хто сидів тут, було якесь звинувачення. Найчастіше — це нікчемні, сміхотворні звинувачення (Збан., Єдина, 1959, 58); Пізніше я взнав, що вліпили в ту арку Відпущені кошти для бані і парку. Стовбичить до хмар над містечком вона. Хоча сміхотворна, зате показна! (С. Ол., Вибр., 1957, 239).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 411.