СНОПОВ’ЯЗА́ЛЬНИЙ, а, е. Признач. для в’язання снопів. Удовиченко забрав Тетяну в третю бригаду, щоб полагодити снопов’язальний апарат у жниварці (Ле, Історія радості, 1947, 197); 3 нього [конопляного волокна] виготовляють тарні тканини, вірьовки, снопов’язальний шпагат, брезенти (Техн. культ., 1956, 122).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 428.