СНІГОРОЗО́РЮВАЧ, а, ч. Сільськогосподарське знаряддя для створення снігових валів на полях з метою снігозатримання; сніговий плуг. Чимало снігу на зябу можна затримати, користуючись кінними або тракторними снігорозорювачами (Колг. енц., II, 1956, 528); Як тільки лани колгоспу.. вкрилися білою ковдрою, механізатори вивели на поля снігорозорювачі (Рад. Укр., 16. I 1971, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 425.