СНІЖИ́ТИ, и́ть, недок., безос., розм. Падати, іти (про сніг). Вітер майже затих, ледь-ледь сніжило (Збан., Ліс. красуня, 1955, 22); Сніжило. Насувалася буря (Ільч., Серце жде, 1939, 235).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 426.