СНІПО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до сніпо́к. Ось вона щось нагляділа в траві.. Висмикнула якесь стебло, обтрусила землю, розгорнула траву, знову висмикнула, ще й ще, зв’язала сніпочок (Дн. Чайка, Тв., 1960, 24); З житніх сніпочків пошита покрівля Рівнесенько вкриє те наше будівля [ту нашу будівлю] (Коцюб., І, 1955, 426).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 427.