СОБАКУВА́ТО, розм. Присл. до собакува́тий. — Роби, що велено, — собакувато визвірився обозний, шкірячи свої щербаті зуби (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 431.