СОБАЦЮ́РА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що собацю́га. Здоровенний собацюра наздогнав їх на перелазі, накинувся з гарчанням на Дуняшу (Цюпа, Грози.., 1961, 279); — Відпочивав оце я в селі.. Ліжко мені в саду під яблунею поставили. А настане ніч — не засну: годин до двох собацюра «гав!» і «гав!» (С. Ол., З книги життя, 1968, 200).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 431.