СО́БНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до со́бкати 1. Собнув [Остапко] на воли.. Воли слухняно звернули «соб» (Головко, II, 1957, 210).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 433.