СОЛДАФО́НСЬКИЙ, а, е, розм., зневажл. Прикм. до солдафо́н; // Власт. солдафонові. — Можеш сідати! — гукнув він [офіцер] Чіпаріу, з жонглерською вправністю міняючи свій солодко-ввічливий тон на солдафонську грубість (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 83).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 442.