СОЛЕКО́П, а, ч. Той, хто добуває кам’яну сіль. Під землею, на глибині півтораста метрів,.. жовтуватим кволим світлом горіли лампочки солекопів, відсвіт вогнів тьмяно грав на великих брилах солі (Скл., Карпати, II, 1954, 269); Солекопи добре вивчили і зараз застосовують прохідницький комбайн, яким вони щозміни проникають у товщу кам’яної солі (Рад. Укр., 17.VII 1959, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 442.