СОЛОВІ́Й, я, ч., діал. Соловей. Соловії лящали між гілками липи (Фр., VII, 1951, 22); О Баяне, соловію давній! Якби ти співав про цей похід, по деревах скачучи уявних, у підхмарний зносячися літ (Забіла, У.. світ, 1960, 160); *У порівн. Ой дівчино, дівчинонько, співай мені пісні, Бо співаєш дуже гарно, як соловій в лісі (Коломийки, 1969, 93).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 445.