СОЛОПІ́Й, я́, ч., лайл. Дуже неуважна, некмітлива людина; роззява. — Ох ти солопій! А ще й маєш себе за розумного чоловіка,— сказала писарша (Н.-Лев., IV, 1956, 61).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 452.