СОМНА́МБУЛА, и, ч. і ж. Людина, хвора на сомнамбулізм; сновида, лунатик. * У порівн. Вона себе тримає, наче вві сні, наче сомнамбула, котра не керує вчинками своїми (Ю. Янов., IV, 1959, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 454.