СОНЕ́ТКА, и, ж., заст. Кімнатний дзвінок із шнурком, за який смикали при потребі викликати слугу або служницю. Евеліна встає. Смикає сонетку (Рибак, Помилка.., 1956, 189).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 456.