СОПУ́Х, а́, ч., діал. Сморід. Ця духота й цей сопух запаморочували доразу кожного свіжого, що входив до хати (Март., Тв., 1954, 313); На нього дихнула моторошна глибінь ями важким солодкуватим сопухом (Кол., Терен.., 1959, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 462.