СОРА́ТНИЦЯ, і, ж. Жін. до сора́тник. Покохавши Івана, Ольга неминуче повинна була стати і стала його соратницею у тій боротьбі, яку розпочала тоді молода демократія Галичини (Кол., Терен.., 1959, 186); Повагою і любов’ю українського народу до видатної діячки Комуністичної партії і Радянської держави, друга і соратниці Ілліча було сповнене вшанування 100-річного ювілею Н. К. Крупської (Вітч., 4, 1969, 219).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 463.