СОРОМ’ЯЗЛИ́ВИЙ, а, е. Те саме, що соромли́вий. Маруся дівка страх плоха, Зовсім мов панна, хоч за книжки, Сором’язлива вже така… (Греб., І, 1957, 86); Не спалося Андрію тої ночі.. Мов живі дивилися з імли Ганнусині сором’язливі очі (Підс., Загули.., 1960, 26); Читач ласкаво усміхається на це сором’язливе перше почуття (Літ. Укр., 1.ІІІ 1963, 3); * Образно. В траві синіли фіалки, дикий гіацинт і сором’язливі білі зірочки суниці (Тулуб, В степу.., 1964, 115).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 466.