СОРОМ’Я́ЗНО. Присл. до сором’я́зний. Погомоніти Радивон уміє, знає: де, що сказати, не те, що інший — гомоніти хочеться, а сказати нічого, тож людина і меле не знати що або ж сором’язно мнеться (Горд., Дівчина.., 1954, 218).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 466.