СОРОМЛИ́ВО. Присл. до соромли́вий. Соромливо закуталася [Маруся] в сорочку, оглянувшись, чи не побачив хто (Хотк., II, 1966, 135); Дівчата засоромились від загальної уваги. Декотрі схилили соромливо голови (Головко, І, 1957, 392); * Образно. Молода береза соромливо світила крізь ліщинник білим тілом (Донч., III, 1956, 74); Молода червонокора вишенька боязко й соромливо стукала у вікно сніжнобілою галузкою (Дмит., Наречена, 1959, 169).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 466.