СПА́ДЕНЬ, дня, ч., заст. Захід. Сонце вже спускалося за гору і горіло променистим огнем, золотячи сумні кучеряві хмари, що з боків, мов кабаки, облягли спадень (Мирний, І, 1954, 68); У лісі душно, а тут ще й вовк..:— Куди це в путь? — А з сходу аж на спадень, бо й там мої живуть (Тич., І, 1957, 101).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 481.