СПА́ЗМА, и, ж. Те саме, що спазм. Мовкну. Не можу. Спазма перещіпнула голос (Коцюб., II, 1955, 260); Усі розійдуться, серце здушить спазма, почнеться знову приступ (Кучер, Трудна любов, 1960, 384); Хтось тремтів і схлипував у пітьмі, задихався від нервової спазми (Тулуб, Людолови, II, 1957, 112).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 483.