СПЕ́ЦІЯ, ї, ж.
1. перев. мн. Прянощі, які додають до страви для поліпшення смаку й аромату; приправа. З городу вони поверталися з оберемками листяних спецій (Рудь, Гомін.., 1959, 10); В узбецьких стравах своєрідним є підбір.. спецій (м’ята, кориця, гвоздика, імбир, шафран і т. п.) (Технол. пригот. їжі, 1957, 4).
2. заст. Зілля (у 2 знач.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 502.