СПЕ́ЧНИЙ, а, с. Прикм. до спе́ка. Навкруги ясний, сонячний, спечний день (Ю. Янов., IV, 1959, 43); Починалося спечне літо, якого Бальзак не любив, бо спека погано впливала на його серце (Рибак, Помилка.., 1956, 266); Село потонуло у тій особливій, теплій передвечірній сутіні, яка повиває передгір’я Кавказу спечними літніми вечорами (Собко, Кавказ, 1946, 34).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 503.