СПИ́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех., діал. Здійняти пил. Іду я, — це як подме вітер, так і спилив кіптюгу поперед мене (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 503.