СПИ́РТИК, у, ч. Пестл. до спирт 1. — Чого притих? Змерз? Ковтни ось спиртику…— гукнув до нього Іван Зуєв (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 334).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 509.