СПИ́СНИК, а, ч., іст. У давнину — воїн, озброєний списом. Зображення сарматських списників, піших і кінних, збереглися на рельєфі Тріфона з Танаїса (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 227).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 510.