СПИ́СОЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до спи́сок 1. Докоряв [Коля] йому, як це він не помітив і навіть не дивився на той списочок, в якому значилося і його прізвище серед тих, що викликалися на розмову з ректором (Тют., Вир, 1964, 58); Ігнатовський знову до Шеметуна: — Списочок неблагонадійних у вас? — У мене (Збан., Єдина, 1959, 107).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 510.