СПЛО́ДЖЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до сплоди́ти. Дріади напевно не вміли співати пісні, сплодженої над берегами Прута чи то Черемоша (Фр., III, 1950, 89); Зачекав [І. Франко] хвилину і потім знову почав читати свої печальні сонети, сплоджені його тугою в цій тісній казні (Сміл., Сад, 1952, 56).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 542.