СПЛЬО́ВУВАННЯ, я, с. Дія за знач. спльо́вувати. Замісила [бабуся] і скачала коржик, посадила в піч спектись, і усе з приговорками та спльовуванням (Кв.-Осн., II, 1956, 198); Він ніколи не вживав жодних чарів, примівок, ворожбитства, усіх отих спльовувань, заговорів (Хотк., Довбуш, 1965, 130).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 546.