СПЛІТ, спле́ту, ч., рідко.
1. Те саме, що спле́тення. Чорна коса в два сплети обвинена була довкола голови (Фр., VI, 1951, 162); Петрицький приніс обгортку в урбаністичному стилі: крани, стальні сплети, заводські труби (Мас., Роман.., 1970, 102).
2. заст. Інтриги; плітки.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 541.