СПЛІ́ТКА, и, ж. Те саме, що плі́тка1. — Анеля! І ти можеш допустити на хвилю, що я буду вірити підлим спліткам? (Фр., VI, 1951, 383); У нас починається з нею цікава розмова, всякі сплітки про гостей, наречену і т. інше (Коцюб., III, 1956, 425).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 542.