СПОВИТУ́ХА, и, ж., розм. Те саме, що повиту́ха. Сім’я трохи на коржі баба сповитуха дала онукам (Барв., Опов.., 1902, 435).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 549.