СПО́ВНЕННЯ1, я, с. Дія за знач. спо́внити, спо́внювати1 і спо́внитися, спо́внюватися1.
СПО́ВНЕННЯ2, я, с., розм. Дія за знач. спо́вни́ти, спо́внювати2 і спо́вни́тися, сповнюватися2. Ішов Максим Беркут посеред невеличкої ватаги тухольських молодців на сповнення громадської волі (Фр., VI, 1951, 74); — Чи мав я хоч одну чисту радість, чи хоч раз почув задоволення од сповнення кращих людських обов’язків..? (Коцюб., І, 1955, 260).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 552.