СПОВІДА́Ч, а, ч., рідко. Те саме, що спові́дник 1. — Мені, як сповідачеві, краще відомі блукання його душі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 103).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 550.