СПОВІ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., перех.
1. Дотримуватися якої-небудь релігії, якогось віровчення. Він [папа Пій IX] засуджував свободу совісті, тобто право сповідувати ту чи іншу релігію або зовсім не визнавати її (Нова іст., 1956, 201).
2. перен. Відкрито визнавати, наслідувати якесь вчення, якісь погляди, переконання. Більшість учених капіталістичних країн дуже далека від діалектичного матеріалізму, їх філософські погляди непослідовні, багато хто з них свідомо сповідує ідеалізм, який нав’язує їм буржуазне суспільство (Ком. Укр., 2, 1967, 83).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 550.