СПОГЛЯДА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. спогляда́ти 1. Вона ніяк не може надивитись на свою милу, зграбненьку канапочку. У тому спогляданні застала Софію Надя, увійшовши в салон (Л. Укр., III, 1952, 503); Я йшов не поспішаючи, поринувши у споглядання давно знайомої дороги (Перв., Материн.. хліб, 1960, 7); Споглядання зір не задовольняло Стьопу. Його цікавили зорі, оскільки вони були об’єктом мрій про міжпланетну, а може, й міжзоряну подорож (Трубл., Лахтак, 1953, 179); Деякі хлопчаки так захопилися спогляданням, що за звичкою позасовували пальці в роти (Кир., Вибр., 1960, 205).
2. Заглиблення у свій внутрішній духовний світ; самозаглиблення, самоспоглядання. Глибока ерудиція, знання історії і культури народу присутні завжди в його [М. Рильського] творчості; .. не ліричне споглядання — а любов, не тлінь і порох живого єства, а безсмертя труда в людському існуванні хвилюють душу поета (Мал., Думки.., 1959, 12).
3. філос. Вихідний ступінь пізнання, чуттєве відображення дійсності в свідомості людини. Від живого споглядання до абстрактного мислення і від нього до практики — такий є діалектичний шлях пізнання істини, пізнання об’єктивної реальності (Ленін, 29, 1972, 142).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 555.