СПОДІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док., перех., розм. Учинити, зробити. — Що ти сподіяв! — говорю йому. — А що я сподіяв? Будеш вільна,— от що! (Вовчок, І, 1955, 137).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 557.