СПОКУСИ́ТЕЛЬ, я, ч., рідко. Те саме, що споку́сник. Хто ти: чи ангел мій ласкавий, Чи спокуситель мій лукавий? Розвій ці сумніви до дна! (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 84).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 564.