СПОЛОВИ́НИ, присл. На половинних засадах, навпіл з ким-небудь. Позичте глини споловини (Укр.. присл.., 1963, 311); Знову подав голос хазяїн, якому Наталчина земля, видно, не давала спокою. — А може, зі мною в супрягу? Споловини, га? Чи таки й справді собі десь уже на стороні сівача напримітила [примітила]? (Гончар, II, 1959, 219).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 566.