СПОНУ́КУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. ч. до спону́кувати. Революцію можуть робити тільки маси, спонукувані глибокими економічними потребами (Ленін, 14, 1971, 220); Спонукуваний нетерплячкою, Олекса швидко подався в другий кінець гін (Добр., Тече річка.., 1961, 179); Кінь, не спонукуваний і не гнаний, сам наддав ходи, полетів і геть божевільно (Загреб., Диво, 1968, 221).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 572.