СПО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., СПОРО́ТИ, спорю́, спо́реш, док., перех. Розрізуючи або розриваючи нитки по шву, відокремлювати щось нашите поверх чого-небудь. Він дістав з кишені ножа і помалу споров собі погони (Ю. Янов., IV, 1959, 51); — Виходить, що коли б ви знали, що ці речі мають умовні позначки, — продовжував суддя, — то ви б їх не брали?.. — Або спороли б ті позначки? — запитав суддя (Кучер, Прощай.., 1957, 437).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 578.