Що oзначає слово - "спорядження"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


СПОРЯ́ДЖЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. споряди́ти, споряджа́ти. Сановні урядовці.. при спорядженні експедиції ігнорували організацію наукових робіт (Видатні вітч. географи.., 1954, 41).

2. збірн. Сукупність предметів, пристроїв, необхідних для чого-небудь. Ліна в тихому захваті оглядає Тоню в її дорожньому спорядженні (Гончар, Тронка, 1963, 167); Біля ліжка дяді Антона лежало наготовлене рибальське спорядження (Сміл., Сашко, 1954, 73); Легко може доставити [літак АН-22] в найвіддаленіший куточок Радянського Союзу будь-яке великогабаритне спорядження: бульдозери, важкі верстати,.. бурові вишки і т. п. (Знання.., 3, 1966, 4).

3. збірн. Предмети озброєння, обмундирування та побутового вжитку бійця, а також пристрої для їх перенесення. Прийти до фінішу за найкоротший час і не втратити в поході жодного бійця, жодної речі із спорядження — таке завдання маршу (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 90); Розвідники летіли на великій висоті, а тому звичайне спорядження авіаторів — комбінезони, шлемофони, окуляри, парашути за спиною — доповнювалось у них ще й кисневими масками (Хор., Незакінч. політ, 1960, 4); Рух поїздів припинився. На станціях застряли ешелони з бойовим спорядженням, боєприпасами, з людською силою (Д. Бедзик, Плем’я.., 1958, 89).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 578.