СПОСТЕРЕ́ЖЛИВИЙ, а, е. Здатний добре все помічати, підмічати, звертати увагу на щось приховане, внутрішнє, суттєве. Патер був людиною спостережливою. Він помітив недовірливо-сторожкий погляд поета (Тулуб, В степу.., 1964, 437); Гагара дуже спостережлива птиця. І дуже гостроока, — бачить вона кроків на сто так, як не можна бачить у найудосконаленіший бінокль (Вишня, II, 1956, 178); // Який відзначається такою здатністю. Спостережливим оком Чепіга відразу помітив, що Вітряні Гори були вулицею відвертих, чесних трудолюбів (Жур., Вечір.., 1958, 368).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 579.